Залишилось двоє. Кого обирати будемо?
Анатолій Герасимчук
Залишилось двоє. Кого обирати будемо?
1. Порошенко. Безумовно, професійний, політично підкований оратор. Жорсткий. В парламентсько-президентській республіці зумів підім’яти під себе майже всі гілки влади, СБУ, Генпрокуратуру, НАБУ, НАЗК, суди тощо (хай це буде моє суб’єктивне сприйняття). Зорієнтував під себе багато бізнесових потоків, вибудувавши під них державну структуру влади. Хоче більшого. Хоче бути Лукашенком. Але ключова відмінність між ним і Лукашенком полягає в тому, що у Лукашенка на першому місці — держава і її інтереси, а у Порошенка — власний бізнес. Янукович також хотів все підім’яти. Але коли багато на себе взяти — можуть і ноги підламатись. Велика влада — велика відповідальність. І відповідати прийдеться.
2. Зеленський. При юридичному дипломі обрав свій шлях в шоу-бізнесі. Нема досвіду в державному управлінні. Але чи завжди потрібен той досвід, особливо в нашій країні, зараженій тіньовими схемами круговороту грошей?
Не буду про електрика Лєха Валенсу, який став президентом Польщі, чи літературного критика і драматурга Вацлава Гавела, який став президентом Чехословакії. І про журналіста і редактора Мар’яна Шареца, який прославивися пародіями на багатьох відомих людей, а у 2018 році став прем’єр-міністром Словенії. І не про ісландського актора і коміка Йона Ґнарра, який рацював медбратом у психіатричній лікарні, робітником на заводі Вольво у Швеції, таксистом, і басистом у панк-групі, а на виборах мера Рейк’явіка 29 травня 2010 року переміг з гаслом «Більше панку, менше пекла!». До речі, коаліція «Найкращої партії» Ґнарра з соціал-демократами реструктурувала в інтересах пересічних городян комунальні служби, забезпечила наповнення міського бюджету податками, значно збільшила кількість велодоріжок та завдяки інструментам електронної демократії полегшила громадянам вплив на прийняття рішень.
Але я хочу нагадати один приклад з історії. Ви знаєте, у якому віці Петра Першого проголосили царем? В 10 років. Але Росією правила його сестра Софія як регент. А Петро грався з «потішними полками», які сформував йому його батько — цар Олексій Михайлович. У ті ж роки царевич познайомився з сином придворного конюха Олександром Меншиковим, який надалі став «правою рукою» імператора, князем і генералісимусом. А награвшись, в 17 років Петро відсторонив Софію від влади і сам став управляти Російською імперією. І провів стільки реформ в Росії, як ніхто до нього і після нього.
Зеленський Володимир також багато років грався в політиків. І роль президента також зіграв блискуче у фільмі «Слуга народу». За що і вирішив народ, принаймні, значна його частина, обрати Зеленського справжнім президентом.
Чи стане він переможцем в другому турі? Чи не розтопче його рейтинг в дебатах досвідчений в справжніх політичних іграх Порошенко?
Але якщо стане Зеленський президентом? Що відбудеться? Напевно, що він не зможе узурпувати всю владу. Не зможе покласти під себе одноособово економіку країни. Напевно, що всі гілки влади отримають можливість функціонувати самостійно. Напевно, що Україна стане справжньою парламентсько-президентською республікою з перевагою парламенту і більш самостійним урядом.
Це добре чи погано? Мені здається, що це краще, ніж очікувати неминучого падіння диктатора.
А як армія? Як війна? Стане на коліна перед Путіним?
Не думаю. Навпаки, Україна отримає шанс закінчити війну, а Путін отримає шанс вийти із неї без іміджево-політичних втрат. Через перемовини з лідером країни, який не зацікавлений у війні, бо не торгує нею, не наживається на ній.
А принизити роль армії, після п’ятирічної війни, не вдасться уже нікому. Обороноздатність України буде зміцнюватися при будь-яких розкладах.
Тому не бійтесь. Все буде добре.
